Линдюк Івась

Сім братів Линдюків, синів Труща Линдюка та Васютки Линдюк, змалку мали дуже сильну любов до лісу. До газдівства не дуже. Івась Линдюк був наймолодшим. В три рочки зумів виколоти очі всім курам і задушити тридцять сусідських нутрій. Батько, б’ючи малого Івася, і плакав, бо треба було сусідові відшкодувати, і сміявся до неба, і кричав до Бога, дякував йому за такого сина, бо знав, що має Івась велике майбутнє. Взявся за навчання на мисливця Трущ Линдюк таким способом. На самий Великдень обвішав сина ковбасами і прив’язав до дерева на Дземброні. І пішов пити собі. А як за три дні повернувся, то увидів як звірі — вовки, лисиці і дикі зайці — жерли ковбаси зі смаком з рук Івася, а той їм ще й розповідав за то, що є таке як Великий піст і як його дотримуватись. Батько, як надійшов до Івася ближче, то звірі разом крикнули «амінь!» і повтікали в ліс. Івась змалечку був дуже віруючим, але посту сам не дотримувався, бо казав, що Мисливець і Подорожній має право не постити. Усі юнацькі роки Івась полював на дичину, заманюючи проповідями благими. В ті часи в лісах Карпат дуже побожні звірі були. В сорок чотири роки Івась вбив ведмедя на Дземброні, який шість років мордував вівчарів по ночах. Люди і любили, і боялися Івася, бо до кінця не знали, чи він від Бога чи від кого, але перед смертю, як відігнав від місцевого ксьондза шість диких кабанів, які хотіли того загризти, бо той чіплявся до маленьких кабанчиків, то ксьондз на проповіді сказав, що Івась то є Божий чоловік і назвав його Великим Мисливцем. По смерті Івася хоронили його п’ятьма селами, бо дуже за життя усім поміг, а десять років по смерті його канонізували і зробили святим.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *