Як Бог рецепти нашептав і люди здуріли

Сталося то шостого року від того, як Тріщук Божу вівцю зарізав. Вівчарі, що спустилися були з полонин по кінці сезону, зо три роки були відлюдниками, і казали люди, що геть подуріли. Сорок з лишком вівчарів заперлися в хаті, і три роки мовчали, і гуділи щось тихо, а як хто до хати тої підходив, то чув наче як у вулику гул. Так думали, що часи вівчарства завершились в горбах. Поки за три роки не вийшов один за другим з тої хати вівчар і не розійшлися по своїх дворах. То вже потім на Косівському базарі почали люди говорити, що Бог їм у вуха рецепти бринзи нашептав, щоб їх використовували люди, бо ще більші біди будуть на гори йти. А хто почув від Бога хоч слово, той не міг з тим ще в голові бути, як раніше, і не міг то в собі перенести, так тяжко було…